Самбір. Зал органної та камерної музики у костелі Святого Станіслава.
У 1935 р. у костелі був змонтований орган, побудований чесько-австрійською фірмою «Gebruder Rieger» з Крнова у Південній Моравії. Орган мав 25 регістрів, два мануала і педаль, пневматичну трактуру. Проспект інструмента дерев’яний, частково золочений, трьохсегментний з двохдільною головною секцією, увінчаний секцією зверху, виконано у стилі необароко.
У 1939 р. радянська влада закрила костьол. Під час Другої світової війни він був сильно зруйнований — залишились лише стіни. Як і будівля, постраждав також орган. Після війни і до 1980 р. у храмі знаходився продовольчий склад. У 1980 р. розпочались реставраційні роботи. Відновлення приміщення під потреби органного залу стало справою всього міста. Люстри, вітражі, лави, елементи оздоблення виготовлялись за проектами та руками учнів і педагогів училища культури, яке містилось в приміщеннях монастиря, лави та дерев’яні деталі інтер’єру виготовлялись на самбірському меблевому комбінаті, люстри, плафони — на львівських підприємствах.
Реставрацію органа для органного залу здійснювали естонські майстри з невеликого містечка Раквере на чолі з Хардо Крійзою. Крійза — одна з найвідоміших в Естонії родин органобудівників. Сучасний майстер Хардо Крійза є сином відомого органобудівника Едуарда Крійзи. На побудову органа місто з свого бюджету виділило 150 тис. крб. Залишки старого органа були демонтовані та перевезені в Естонію.
7 серпня 1987 р. роботи в залі були, в основному, закінчені, а 31 жовтня у ньому відбувся перший органний концерт. Виступали Валерій Коростельов та Віталій Півнов. Не дивлячись на проблеми, художні властивості органа виявились чудовими. За вимірами спеціалістів акустичні властивості самбірського органного залу є чудовими: тривалість реверберації в окремих місцях досягає 6,5 секунди. Орган своєю потужністю повністю заповнює звуковий простір. У 2004 р. органістка Людмила Ларук з своїм учнем підвищили тиск у віндладах, що покращило звучання органа, додало йому потужності та яскравості.